«Посісти Духа Господнього» цей заклик товаришував архієпископу Петру ціле його життя. В неділю Зіслання Святого Духа, 20 травня Настоятель парафії о. Віталій Луковський відправив Святу Месу за Архієпископа Петра Мальчука в 2-гу річницю його смерті, а після Літургії оазова молодь парафії представила виставу з життя Архієпископа.
Ким він був, що про нього так хочеться згадувати, говорити, наслідувати? Вступив в монастир братів менших і став францисканцем, приймаючи нове ім’я Геркуліян. Коли прагнемо когось пізнати питаємо про його ім’я. Святий Геркуліян жив в VI столітті, був єпископом, а потім віддав своє життя за віру. Наслідуючи його, брат Геркуліян сприймав віру, як зустріч з Живим Богом. Щоденність Пастиря була служінням своїй пастві. Спілкуючись з людьми, котрі спіткали на своїй дорозі Владику Петра розповідають, що його слова підтверджували його діла. Це можна назвати повсякденним вмиранням для себе.

Наша молодь з Руху Світло – Життя втілилася в постать Архієпископа, його мами та близьких йому людей. З початку бачимо молодого Петра, котрий разом зі своїм другом Петром вирішили йти в монастир. Розмова з Мамою є підтвердженням покликання. І ось стаємо свідками обряду облачення у францисканському монастирі. Потім як Петро Мальчук став францисканцем, служив в різних парафіях. Люди котрі з ним зустрічалися говорять, що як просили його про молитву, дуже часто Господь давав їм потрібні благодаті.

Петро Геркуліян Мальчук мав глибоку віру і розуміння людських потреб. Господь побачивши його відданість і служіння Церкві та людям призначив його єпископом – помічником Одесько-Сімферопольської дієцезії. За недовгий час дієцезія Києвсько-Житомирська радіє новим ординарієм Петром Мальчуком. А 6 серпня 2011 року відбувся його інгрес, тобто впровадження, це назва літургійного акту, під час якого єпископ вступає в свої обов’язки, в конкафедральному соборі святого Олександра в Києві. Ця урочистість була першою інтронізацію латинського єпископа в Києві від 1680 року. Через цю виставу молодь прагнула показати, як великою людиною був Владика Петро Мальчук. І це не місце, час чи середовище вирішають про наше майбутнє, але перед усім відкритість на Особу Святого Духа. Як посісти Духа Господнього? Любов як відблиск образу Бога. Вона приносить душі зосередження і тишу. Архієпископ був людиною тиші і молитви. Бути в присутності такої особи, це так як торкатися самого Бога. Наша молодь неодноразово мала можливість спілкуватися зі своїм Пастирем. І тому з великою радістю прагнули показати його життя. Владика Петро Мальчук є прикладом патріота, котрий любив Бога і прагнув, щоб ціла Україна була проникнута Духом Господнім. Бог нехай прийме свого Слугу і впровадить до життя, яке є проникнуте Світлом Любові.

С. Марієтта Мікса

Джерело: kzd.org.ua