Poradnia przedmałżeńska  Cofnij
Porównanaie obrzędu ślubu w Kościele i Cerkwi – odmienne momenty

ПОРІВНЯННЯ ОБРЯДУ ПОДРУЖЖЯ У СХІДНІЙ І ЗАХІДНІЙ ЦЕРКВІ
Порівнюючи обряд Подружжя Східної і Західної традицій християнства, попри їх спільне усвідомлення його як святого Таїнства, неможливо упустити з виду сам спосіб його розуміння, що сформувався завдяки різним історичним, географічним та богословським чинникам. Найпершою та найбільшою відмінністю у розумінні сутності Подружжя є особа його служителя. Східна церква вважає служителем цієї св. Тайни священика, „який підносить природній шлюб — що склався по добровільній згоді наречених — до гідності таїнства”. Західна ж церква бачить служителями Подружжя самих наречених, які творять це Таїнство завдяки взаємній любові один до одного.
Сам обряд вінчання може відбуватися, як на Сході та і на Заході, під час, або поза Літургією. Щоправда, Латинська церква після ІІ Ватиканського собору в основному притримується звичаю уділяти шлюб підчас св. Меси, а в Східних церквах, навпаки, прижився звичай творити його поза Службою Божою. Звідси і само чинопослідування обряду має певні відмінності.

Отже, структура шлюбу у Римо-католицькій церкві тепер має наступний вигляд. Розпочинається звичайна Меса з кількома читаннями, а сам шлюб відбувається зразу по Літургії Слова, тобто після читання Євангелії і проповіді. Тоді є наступні частини:

1. запитання про згоду сторін вступити у християнське Подружжя, відповідь на яке кожен з наречених повинен дати індивідуально,

2. слово наречених (присяга),

3. благословення перстенів,

4. підтвердження Тайни зі сторони провідника богослужіння,

5. благословення молодих,

6. молитвенні прохання.

Після того йде продовження Меси, а саме — Причастя молодят під двома видами хліба і вина.

Звертаючись до чинопослідування обряду Подружжя у Православній традиції можна побачити як елементи подібності до Латинського, так і певні відмінності.

Структура шлюбу, що уділяється поза Літургією у Візантійському обряді включає в себе дві основні частини аналогічні з тими, які є у Латинському: заручини і вінчання. У обох традиціях першопочатково вони відбувалися в різний час, інколи навіть встановлювали конкретні терміни між ними. Та з часом заручини і вінчання повністю поєдналися, і навіть у деяких сучасних Требниках не згадується заручин, хоча цей обряд там присутній.

Вершиною обряду заручин є звичай накладання перстенів. Тут між Римо-католицькою і Православною традицією існує відмінність у тому, що на Сході священик сам накладає нареченим перстені, а на Заході цей ритуал виконують вони самі навзаєм, говорячи слова: „прийми цей перстень, як знак моєї любові і вірності. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”.

Зустрівши наречених у притворі, відчитавши молитву та наклавши перстені, під спів „Блаженні всі, що бояться Господа…” священик візантійського обряду вирушає із ними до тетраподу. Тут запитавши їхньої згоди на вінчання і отримавши її від них, він читає дві молитви після яких слідує подружня присяга на Святому Євангелії. Наступає кульмінаційний момент таїнства Подружжя по Візантійському обряді — накладання вінців; із словами „Господи Боже наш, славою і честю вінчай їх” сказаними тричі, пресвітер звершує цю св. Тайну. „У Східній Церкві зовнішнім виявом церковного завершеного подружжя — це коронація (вінчання)”.

Звичаю накладати вінці не існує у сучасному обряді подружжя Римо-католицької церкви, він притаманний лише для Східного обряду і є його особливістю.

Отримавши вінці, а разом із ними і свічки в руки, молодята, як і всі інші присутні у храмі, слухають Апостол і Євангеліє про перше чудо Ісуса Христа на весіллі у Кані Галилейській. Ці Євангеліє і Апостол, які читаються на шлюбі є незмінними в будь-який час, як у Східній, так і у Західній церкві. І хоча читання святого Євангелія у Римо-католицькій традиції має у своїй суті подружню тематику, та все ж по чину воно належить не до подружжя, а до Літургії. Після Євангелії священик молиться ще кілька молитов, і тоді у Православній церкві відбувається обряд спільної чаші і обходу кругом престолу. Правдоподібно, що цей обряд є дуже давній і походить з перших століть християнства, де він першопочатково був нічим іншим, як причастям молодих, але в процесі історії перетворився в одну із рубрик тайни Подружжя.

У Латинській церкві після ІІ Ватиканського собору, який „поставив собі за завдання обновити чинопослідування подружжя”, завдяки звершенню цього сакраменту в рамках Літургії, молода пара має можливість прийняти Причастя одразу по цьому священнодійстві. Звідси стає зрозумілим і те, що обряд спільної чаші, обхід навколо тетраподу і спів тропарів „Ісає ликуй” та „Святії мученики” відсутній у західному чині шлюбу. Українська греко-католицька церква хоча і зберігає у своєму обряді спів цих тропарів, проте не практикує обряду спільної чаші і обходу кругом престолу. Вірогідніше всього це сталося під певними історичними та літургійними впливами Римо-католицької церкви. Завершальною фазою в уділенні Таїнства Подружжя в УГКЦ та деяких православних церквах є „Чин введення в церкву вперше одруженої”, який священики чинять відразу після шлюбу, хоча він би мав існувати самостійно, і то після визначеного часу, наприклад семи днів.

На закінчення ж чину Подружжя, Латинський обряд має особливий звичай „знаку миру”, під час якого всі присутні підходять до молодої пари і вітають її у приватному порядку.

Підсумовуючи огляд чинопослідування обряду Подружжя у Візантійській і Римо-католицькій традиціях, бачимо деякі спільні моменти у їх сакраментології (злиття заручин і шлюбу, подружня присяга, читання незмінного Євангелія), та у переважній більшості підхід до цього Таїнства і його рубрики у кожній церкві суттєво відмінні від іншої (відсутність вінців у Латинському обряді, спосіб одівання перстенів, обряд спільної чаші, служитель Таїнства подружжя). Все це, було зумовлено різними культурно-історичними обставинами, але все ж таки фундаментальний зміст цього Таїнства, богословське трактування і визнання його правосильності притаманне для обох традицій і є знаком єдності Христової Церкви у її різномаїтті.

о. Михайло ЗАБАНДЖАЛА.

Informacje pobrane –  Kliknij tutaj…